ЖАНР: авторське кіно 

"Голоси Чорнобиля" - фільм режисера Пола Крухтена за книгою Світлани Олексійович "Чорнобильська молитва".

Кіноробота Дем'яненко «Моя бабуся Фані Каплан» вельми реалістично, наскільки ми можемо судити з точки зору 21-го століття, передає атмосферу початку минулого століття. Вона захоплена розвінчанням міфу Каплан, Леніна і комунізму в цілому. Тут є любов і страждання, жорстокість і наснага, а також є над чим подумати. В цьому році «Мою бабусю Фані Каплан» визнали кращим українськїм фільмом Одеського кінофестивалю.

Фільм отримав майже одноголосне критичне визнання серед українських кінокритиків. Проте серед звичайних глядачів думки щодо оцінки фільму розділилися, виносячи на загал часто діаметрально протилежні реакції на фільм. Значній частині глядячів метафори, показані на екрані, лишилися заплутаними й незрозумілими, бе це "артхауз чистої води".
Провідна тема «Брами» — це нереалізовані можливості та втрати, зумовлені відчуженістю між людьми. Тому «без містики загалом, легко можна було би обійтись», адже фільм — це «брама у страхи та травми», передусім трагедія роз'єднання людських життів, а не містика. Премія «Золота дзиґа» Номінація - Найкращий фільм. 

«Ізі» або «Izi» — копродукційний українсько-італійський комедійний фільм, знятий Андреа Маньяні. Фільм розповідає про 40-річного італійця-невдаху на ім'я Ісідоро, який за проханням брата везе з Італії у високогірне карпатське село труну із тілом загиблого на будівництві українського заробітчанина. 
https://mubi.com/en/gb/films/e...

В міжнародному прокаті «Ugly» — копродукційний українсько-австрійський драматичний фільм 2017 року знятий Юрієм Речинським. Фільм розповідає дві паралельні історії: перша — про молоде подружжя, австрійку Ганну й українця Юру, які потрапляють в автомобільну аварію, наслідки якої стають для закоханих руйнівними; друга — про матір Ганни Марту, яка у Відні переживає розпад особистості, спричинений хворобою Альцгеймера.

Світова прем'єра стрічки відбулася 30 січня 2017 року на Роттердамському міжнародному кінофестивалі. Фільм вийшов в обмежений прокат в Австрії 2018 року. 

«Коли падають дерева» — копродукційний драматичний фільм України, Польщі та Македонії 2018 року, повнометражний дебют Марисі Нікітюк.
Світова кінофестивальна прем'єра фільму відбулася 20 лютого 2018 року в рамках конкурсної програми Panorama Berlinale 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Українська кіно фестивальна прем'єра фільму відбулася 19 липня 2018 на Одеському міжнародному кінофестивалі. В український обмежений кінопрокат фільм вийшов 13 вересня 2018 року.

«Донбас» (нім. Donbass) — драматичний фільм режисера Сергія Лозниці, поставлений 2018 року. Спільне виробництво Німеччини, України, Франції, Нідерландів та Румунії. Світова прем'єра відбулася в 2018 на 71-му Каннському міжнародному фестивалі, де стрічка отримала приз за найкращу режисуру у програмі «Особливий погляд», а також стала фільмом-відкриттям фестивалю. Фільм вийшов в обмежений український кінопрокат в одному кінотеатрі — 2018 року.

«Атлантида» — український фільм режисера Валентина Васянович. Фільм є антиутопією, дія якої відбувається у 2025 році у Східній Україні, «через рік після закінчення війни»: головний герой намагається впоратися з посттравматичним розладом і навчитися жити після війни. У фільмі задіяні лише непрофесійні актори.
Світова прем'єра стрічки відбулася у 2019 році на 76-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, на честь чого над островом Лідо, головною його локацією, підняли прапор України.

«Забуті» — українсько-швейцарська копродукційна драма . Фільм розповідає історію тридцятирічної вчительки української мови Ніни що живе в окупованому у ході Російсько-української війни (з 2014 року) Луганську й яка через заборону української мови російською окупаційною владою змушена проходити курси перекваліфікації з вчительки української мови на вчительку російської мови, та водночас боротися з внутрішніми переживаннями та почуттями через раптовий спалах кохання між нею та місцевим сімнадцятирічним хлопцем.
Світова прем'єра стрічки відбулась 35-му Варшавському кінофестивалі . В Україні стрічку було представлено 22 серпня 2020 року в межах позаконкурсної програми 49-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». В український обмежений прокат стрічка вийшла 3 вересня 2020 року.

«Мої думки тихі» — українська трагікомедія 2019 року українського режисера Антоніо Лукіча, для якого вона стала дебютною повнометражною художньою стрічкою. За сценарієм молодий звукорежисер Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок української фауни Закарпаття, однак завдання ускладнюється тим, що в подорож по Закарпаттю разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.
Уперше фільм демонструвався 2019 році на кінофестивалі в Карлових Варах, де стрічка отримала Спеціальну премію журі. Загалом стрічку було представлено на понад 70 кінофестивалях світу.

«Мої думки тихі» — українська трагікомедія 2019 року українського режисера Антоніо Лукіча, для якого вона стала дебютною повнометражною художньою стрічкою. За сценарієм молодий звукорежисер Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок української фауни Закарпаття, однак завдання ускладнюється тим, що в подорож по Закарпаттю разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.
Уперше фільм демонструвався 2019 році на кінофестивалі в Карлових Варах, де стрічка отримала Спеціальну премію журі. Загалом стрічку було представлено на понад 70 кінофестивалях світу.